Софийский собор. Киев

03/03/2023
Подорожi

2 марта 23 г я поехала в Софийский собор.

Мне попалась в интернете информация об экскурсии "Тайные знаки в Софийском соборе". Хотела записаться, но на ближайшие две недели мест не было. Решила сама поискать тайные знаки. Здесь в очередной раз поменялось мое представление о Киевской Руси. Я не помню была ли я где-нибудь и когда-нибудь так долго в храме. А я их посетила немало по миру.

София Киевская построена в 1011-1018 годах киевским князем Ярославом Мудрым. Некоторые исследователи пишут, что начал строить Софию Киевскую князь Владимир Великий, а продолжил его сын Ярослав. Построен собор на поле, где войско Руси победило печенегов. До 13 века храм Софии был главным храмом Руси и местом захоронения великих князей киевских. София Киевская была разграблена много раз. Из храма много раз забирали золото и серебро, иконы и мощи. Его восстанавливали и перестраивали Петро Могила и гетьман Иван Мазепа. При Советском Союзе из него сделали национальный заповедник “ Софія Київська”.

Я и раньше бывала на его территории несколько раз, а внутри никогда не была. А, сколько раз я проходила мимо! Это место силы Киева и Украины.
При входе в Софию Киевскую слева стоит саркофаг Ярослава Мудрого.

Но, в табличке написано, что он здесь находился раньше.

Его вскрыли в 1939 году. Во время Второй Мировой войны содержимое вывезли. А вернули уже без мощей Ярослава Мудрого. Я не нашла, где находятся его останки сейчас. По-видимому, украдены любителями костей и артефактов.

Прямо находится основной зал с алтарем. Привлекает внимание алтарная дверь. Она сделала из настоящего серебра с позолотой. Дверь необычайно красивая. Я смотрела на нее не отрываясь несколько минут и готова была поверить, что за этой дверью открывается вход в высший мир или в рай.

Я пошла направо и поднялась на второй этаж. Храм меня очаровал своей архитектурой - закругленные линии проемов, потолков, колон.

Все покрыто цветными орнаментами и изображениями святых, ангелов.

В храме создано особое пространство, промодулированное формой, цветом, изображениями.

Через несколько минут я перешла в необычное состояние. Появилась благость.

Мир вокруг изменился. Я вспомнила о моих посещениях египетских храмов с их стенами сплошь покрытыми цветными рисунками, в которых идет настройка на мир древнеегипетских богов. Еще я вспомнила свой опыт в нейрографике. Похоже древние зодчие знали нейрографику.

Потолки закругленные и так все построено, что выравнивается энергетическое поле и мышление человека.

В орнаментах использованы символы солнца,

колеса, квадраты с закругленными углами, мягкие переплетенные рисунки.

С балкона светится золотым сиянием изображение Софии, а на потолке парит голубь.
Из-за того, что сейчас это музей, а не христианская церковь здесь проще находится. Можно просто быть, вбирать в себя пространство, расслабиться и радоваться внешней гармонии в храме, которая вызывает гармонию внутри. Волшебное пространство. Настоящий храм света.

На втором этаже находится выставка фресок. Очень красиво оформлена. Лица и глаза, собранные из мелких стекол выглядят намного выразительнее нарисованных.

В этом зале, глядя на картину во всю стену из пазлов я понимаю, что в 11 веке уже применяли технологию пазлов, пикселей, которая используется в современной компьютерной графике.

Я попросила посетителя сфотографировать меня. К слову, на тот момент в храме один только и был посетитель и я. Мы разговорились. Он показал интересные книги, которые продаются у входа в собор. Одна книга о графити в соборе Святой Софии. Графити или надписи, оставленные людьми, начиная с 11 века. По ним ученые изучают разговорный язык того времени.

Я ожидала от тысячелетнего храма низких потолков, убогости, скудости, темноты, а вышло наоборот. Сводчатые проемы, идущие вдаль резонируют с подсознанием, настраивают на высшие мотивы. Много света. В храме заметно влияние Византии. Я была не один раз в соборе Святой Софии в Стамбуле, когда ее еще не переделали в мечеть, посещала фрески в монастыре Хора (музее Карие), тоже пока не закрыли для мечети. Но здесь в этом соборе получилось нечто особое - смесь Руси, Византии, первого христианства и древних знаний. Я теперь по-другому смотрю на киевскую Русь, на людей, живших на этой земле. Они не были невежественными и темными. Все, наоборот.

В моем билете было посещение Трапезной и Брамы. Меня впечатлила Трапезная в Киево-Печерской лавре и пошла посмотреть, что же здесь. По моему мнению, в заповеднике Софии Киевской Трапезная снаружи выглядит интереснее, чем внутри.

Брама - это триумфальные ворота Заборовського. К ним вела улица от Золотых ворот. Ворота частично сохранились. Их восстановили. По обе стороны сделали выставочные залы с картинами и на втором этаже сделали зал Анны Ярославны, которая была французской королевой.

Несомненно сильное место вся территория заповедника. Но самое лучшее -это собор Святой Софии внутри.

2 березня 23р. я поїхала до Софійського собору. Мені трапилася в інтернеті інформація про екскурсію "Таємні знаки у Софійському соборі". Я хотіла записатись, але на найближчі два тижні місць не було. Вирішила сама пошукати потаємні знаки. Тут вкотре змінилося моє уявлення про Київську Русь. Я не пам'ятаю, чи була я десь і колись так довго у храмі. А я їх відвідала чимало по всьому світу.

Софія Київська збудована у 1011-1018 роках київським князем Ярославом Мудрим. Деякі дослідники пишуть, що почав будувати Софію Київську князь Володимир Великий, а продовжив його син Ярослав. Побудовано собор на полі, де військо Русі перемогло печенігів.

До 13 століття храм Софії був головним храмом Русі та місцем поховання великих князів київських. Софію Київську було пограбовано багато разів. З храму багато разів забирали золото та срібло, ікони та мощі. Його відновлювали та перебудовували Петро Могила та гетьман Іван Мазепа. За Радянського Союзу з нього зробили національний заповідник “Софія Київська”.

Я й раніше була на його території кілька разів, а всередині ніколи не була. А скільки разів я проходила повз! Це місце сили Києва та України.

При вході в Софію Київську ліворуч стоїть саркофаг Ярослава Мудрого.

Але, в пояснювальній табличці написано, що він тут знаходився раніше. Його розкрили в 1939 році. Під час Другої Світової війни вміст вивезли. А повернули вже без Ярослава Мудрого. Я не знайшла, де зараз знаходяться його останки. Очевидно, вкрадені шукачами кісток та артефактів.

Прямо знаходиться основна зала з вівтарем. Привертають увагу вівтарні двері. Вони зроблені із справжнього срібла із позолотою. Двері надзвичайно красиві. Я дивилася на них не відриваючись кілька хвилин і готова була повірити, що за цими дверима відкривається вхід до раю.

Я пішла праворуч і піднялася на другий поверх. Храм мене зачарував своєю архітектурою – закруглені лінії отворів, стель, колон. Все вкрите кольоровими орнаментами та зображеннями святих, ангелів. У храмі створено особливе місце, промодульоване формою, кольором, зображеннями. За кілька хвилин я перейшла в незвичайний стан. З'явилася ласка. Світ довкола змінився. Я згадала про мої відвідування єгипетських храмів з їхніми стінами суцільно покритими кольоровими малюнками, в яких йде налагодження на світ давньоєгипетських богів. Ще я згадала свій досвід у нейрографіці. Схоже давні архітектори знали нейрографіку. Стелі закруглені і так все збудовано, що вирівнюється енергетичне поле та мислення людини.

В орнаментах використані символи сонця, колеса, квадрати із закругленими кутами, м'які переплетені малюнки. З балкона світиться золотим сяйвом зображення Софії, а на стелі ширяє голуб.

Через те, що зараз це музей, а не християнська церква, тут простіше знаходиться. Можна просто бути, вбирати в себе простір, розслабитися і радіти зовнішній гармонії у храмі, що викликає гармонію всередині. Чарівний простір. Справжній храм світла.

На другому поверсі знаходиться виставка фресок. Дуже красиво оформлена. Особи та очі, зібрані з дрібного скла виглядають набагато виразніше намальованих.

У цьому залі, дивлячись на картину на всю стіну з пазлів, я розумію, що в 11 столітті вже застосовували технологію пазлів, пікселів, яка використовується в сучасній комп'ютерній графіці.

Я попросила відвідувача сфотографувати мене. До речі, на той момент у храмі тільки був відвідувач і я. Ми розмовляли. Він показав цікаві книги, які продаються біля входу до собору. Одна книга про графіті у соборі Святої Софії. Графіті чи написи, залишені людьми, починаючи з 11 століття. За ними вчені вивчають розмовну мову на той час.

Я чекала від тисячолітнього храму низьких стель, убогості, темряви, а вийшло навпаки. Склепінчасті отвори, що йдуть вдалину, резонують з підсвідомістю, налаштовують на вищі мотиви. Багато світла. У храмі помітно вплив Візантії. Я була неодноразово в соборі Святої Софії в Стамбулі, коли її ще не переробили на мечеть, відвідувала фрески в музеї Каріє, теж поки що не закрили для мечеті. Але тут у цьому соборі вийшло щось особливе – суміш Русі, Візантії, першого християнства та давніх знань. Я тепер по-іншому дивлюся на київську Русь, людей, що жили на цій землі. Вони не були неосвіченими та темними. Все навпаки.

У моєму квитку було відвідування Трапезної та Брами. Мене вразила Трапезна в Києво-Печерській лаврі, і я пішла подивитися на цю.

На мою думку, у заповіднику Софії Київської Трапезна зовні виглядає цікавіше, ніж усередині.

Брама – це тріумфальні ворота Заборовського. До них вела вулиця від Золотих воріт. Ворота частково збереглися. Їх відновили. По обидва боки зробили виставкові зали з картинами та на другому поверсі зробили зал Ганни Ярославни, яка була французькою королевою.

Безперечно сильне місце вся територія заповідника. Але найкраще - це собор Софії всередині.

Все путешествия. Отчеты по странам

Киево-Печерская лавра. Киев 23г

Софийский собор. Киев март 23

Купель русалок на Днепре 23

Бельское городище. Гелон и Скифия

Маленькие города Украины-острова прошлого.Ахтырка. Котельва

Легенды и реальности острова Кодацкий

Курган и кромлех в Новоалександровке

Чернигов. Места Силы

Киев. Лысая гора

Білогородка

Лысая гора. Беленькое. Днепр