Білогородка. Київська Русь

14/03/2023
Подорожi

Я йду вулицею і відчуваю біль та незламність мешканців селища Білогородка. Село знаходиться за 22 км від Києва. У березні 2022 року тут було голосно, але вони сюди не дійшли. Природним кордоном була річка Ірпінь, захисники та ще сила предків і дух цього міста.

Зараз селище наїжилося. Життя триває, але всі пам'ятають, що йде війна.

Дорога приводить мене до Літописної Криниці. Напис переносить мене у минуле у події 997 року. Давня боротьба з печенігами відображена у легенді про "білгородський кисіль". Ця легенда відбита на красному камені. Зверху на горі стоїть великий хрест.

У ній розповідається, як печеніги, скориставшись відсутністю Володимира Святославича, обложили Білгород. У місті розпочався голод. За порадою винахідливого городянина жителі викопали два колодязі, в одну з них опустили діжку з киселем, у другий - з медом, і почастували ними запрошених печенізьких послів. Повіривши, що сама земля годує білгородців, печеніги зняли облогу.

Поряд із криницею тече джерело. Криниця знаходиться під горою. Нині це гора, яка поросла травою та чагарником, заввишки кілька метрів. А 1000 років тому це були стіни укріпленого городища.

Білгород був одним з пунктів у системі оборони від нападів кочівників. Уперше згадується він в літопису під 980 роком; на той час місто з прилеглими землями знаходилось в особистому володінні великого князя київського Володимира Святославича, тут знаходився князівський палац. 991 року в Білгороді було збудовано фортецю, і місто стало одним з найміцніших форпостів в обороні Київської Русі від кочовиків.

Білгород був місцем перебування епіскопа і тимчасовою резиденцією київських князів. Залишки давнього Білгорода добре збереглися.

Про князя Володимира нагадує пам'ятник у центрі Білогородки. Пам'ятник встановлений на одному із давніх валів. Сучасна траса прорізає вал. Але вал видно з обох боків.

Дотепер на березі Ірпеня можна бачити його потужні укріплення — глибокий рів і вал заввишки 10—12 метрів, що мав досить складну конструкцію з дерев’яних зрубів, заповнених цеглою-сирцем. Рів і вал оточували місто, яке займало площу понад 120 га. Білгород був одним із найбільших міст Київської Русі і за своїм розміром перевищував такі давньоруські міста, як Чернігів, Переяслав, Рязань, і не поступався перед багатьма середньовічними західноєвропейськими столицями.

А зараз це велике село. Селище приємне, с гарними дорогами, магазинами і всім, що треба для життя. Якби не війна, то можна було б сказати, що тут живуть щасливі люди. А зараз не побачиш багато посмішок на обличчях у мешканців.

Під стінами Білгорода не раз відбувалися бої, які вирішували долю Київської держави.

Про другий невдалий похід печенігів, яким завдали тут поразки дружини богатирів Альоші Поповича і Яна Усмошвеця, розповідається в літопису під 1004 роком. У 1136 році під стінами міста відбувся бій з половцями, під час якого останні були розбиті.

Мені розповідали мешканці села, що російські війська не дійшли кілька кілометрів до Білогородки. У лютому та березні були безперервні канонади, гуркіт артилерійських знарядь. Прилітали дрони. Але військовий дух Київської Русі та сила самого місця допомогли людям вистояти і не пустити ворога.

30.10.22

Використані матеріали з сайту Білогородської територіальної громади https://bilohorodka.org.ua/istorichni-fakti-pro-bilogorodku-kiyevo-svyatoshinskogo-rajonu-kiyivskoyi-oblasti

Все путешествия. Отчеты по странам

Киево-Печерская лавра. Киев 23г

Софийский собор. Киев март 23

Купель русалок на Днепре 23

Бельское городище. Гелон и Скифия

Маленькие города Украины-острова прошлого.Ахтырка. Котельва

Легенды и реальности острова Кодацкий

Курган и кромлех в Новоалександровке

Чернигов. Места Силы

Киев. Лысая гора

Білогородка