Дива Голосеевского леса. Киев

27/03/2025
Подорожi

Дива Голосеевского леса

Мы отправились на поиски мест силы Голосеевского леса в Киеве. Какой же он большой! Мы ходили два дня и увидели лишь малую часть интересностей лесного массива.
Мы были в двух частях леса, в двух монастырях - Голосеевской пустыни и Китаевской пустыни. Меня потрясло одно из этих мест - Китаевская гора и монастырь близ нее. Невероятная смесь энергии Киевской Руси и благодатной святости! Но, давайте, я расскажу обо всем по-порядку нашего двухдневного маршрута.
В первый день мы отправились на поиски интересных мест со стороны Выставочного центра.

По лесной дороге пошли через Сергиеву пустынь в Свято-Покровский мужской монастырь или Голосеевскую пустынь и купель Детка.

18 марта было довольно прохладно, мы замерзли и решили не окунаться в купели.
Дорога вела через Сергиеву пустынь, которая представляет собой огороженное частоколом из веток пространство на одной из горок.

Вход открыт. На входе висят иконы. Внутри никого нет. В углублении с надписью “Грот Діви Марії”, вырытом в земле, угадывается место для молитвы.

На стендах, мимо которых шла дорога, находятся детские (или взрослые любительские) рисунки с ангелами, рождественскими колокольчиками, детками.

В этом месте людям удалось создать особенную атмосферу своей веры, энергетически чистую. Я бы сказала, что мне здесь было хорошо и спокойно. С другой стороны пригорка виднелись жилища в виде шалашей, покрытых коврами.

Может там и был кто-то внутри. Мы никого не увидели. Лишь встретили одного парня внизу у ручья.

Дорога и навигатор привели нас вдоль ручья

к ставку Дидоревка с беседками для отдыха.

Я думаю, что летом здесь бывает много отдыхающих. Обойдя ставок слева мы вышли на дорогу, ведущую в монастырь, по которой то и дело ехали автомобили. Что же посмотрим зачем они туда едут.
Свято-Покровский монастырь блестел золотыми куполами, венчавшими храмовые здания из новых красных кирпичей.

Справа, не доходя до входа в основной монастырь было место пребывания и храм, где перезахоронена Матушка Алипия.

Голосеевская пустынь - это скит Киево-Печерской лавры, расположенный в лесу на южной окраине Киева. Монахи здесь жили в XVIII-XIX веках, а со второй половины XIX столетия здесь находилась резиденция Киевских митрополитов. В 1950-х - 1960-х годах церкви были разобраны, как не имеющие художественной ценности.

Сейчас все храмы здесь - это новодел.

Выглядит все красиво, но это не то, что я ищу в своих путешествиях по местам силы. Я ценю древность, историю, природные потоки энергии, необычные места, там где можно получить новый опыт.
Мы выпили горячего чая в монастырском кафе. Купили монастырского вина, вызвали такси до метро и быстро и благополучно отбыли.

20 марта в день весеннего равноденствия мы отправляемся в Свято-Троицкий Китаевский монастырь и на историческую гору рядом с ним. Мы приехали со стороны Демеевского автовокзала на маршрутке. Прошли мимо старинного кладбища и перед нами открылись белые храмы Китаевского монастыря. Меня поразила энергетика этого места - островок древней Киевской Руси и веры.

Местность была освоена людьми еще в 3-2 тысячелетии до нашей эры. В начале XX века археолог-любитель Эртель высказал предположение, что здесь была основана упоминаемое в арабских источниках поселение «Куява», которое предшествовало Киеву. С востока и юга монастырь окружен озерами и холмами. Один из холмов называется Китай-гора. Там находятся пещеры, есть археологический комплекс 9-13 веков — курганный могильник и поселения на берегу ручья. Этот комплекс историки отождествляют с южным форпостом древнего Киева — Пересечином. Соответственно и название «Китаево» происходит скорее всего от слова «Китай», что значит «крепость». ( с сайта http://kitaevo.kv.in.ua/index.php/about/)

В XIV веке в Китаеве был создан пещерный монастырь, подчиненный с XVII века Киево-Печерскому монастырю. Монастырь назвали Китаевской пустынью.

Главный храм был закрыт.

Его открывают в определенные дни и часы. Около него находится беседка с мощами Досифеи - женщины, которую при жизни считали мужчиной. Она жила в пещере внутри горы. Канал святой действующий.

Мы зашли в маленький храм. Мне захотелось поставить свечи, побыть здесь.

После храма мы пошли вниз к озерам.

Благодать - вот то, слово, которым я могу наиболее точно охарактеризовать энергетику этого места. Насыпной мост, созданный монахами, переносит нас через спокойные зеркальные озера в мир Киевской Руси и пещерных подвижников - к Китаевской горе. Сквозь плотные мартовские облака просвечивают солнечные лучи, отмеряя полдень и начало движения колеса времени в сторону весны. Я рада тому, что в Киеве есть благодатное место с которого начинается точка отсчета года. Это хороший знак для города.

На горе, сплошь изрытой давними постройками, мы видим входы в пещеры.

Они закрыты.

Но и сверху есть на что посмотреть.

Мы идем по верху горы и видим видим насыпные переходы и углубления, которым, как минимум несколько столетий, а то и тысячелетий.

Сколько же людей жили в пещерах в Киеве за тысячу лет? Кто-то уходил в пещеры не от хорошей жизни, а кого-то была духовная потребность уединиться. И если часть из них достигла святости, то место навсегда будет нести отпечаток святого. А, когда святых много, то можно говорить о святой земле. Вот по какой земле мы ходим!
20.03.2025г. Киев
* * *
Дива Голосіївського лісу

Ми вирушили на пошуки місць сили Голосіївського лісу у Києві. Який він великий! Ми ходили два дні та побачили лише малу частину цікавостей лісового масиву. Ми були у двох частинах лісу, у двох монастирях – Голосіївській пустелі та Китаївській пустелі. Мене потрясло одне з цих місць – Китаївська гора та монастир поблизу неї. Неймовірна суміш енергії Київської Русі та благодатної святості! Але, давайте, я розповім про все по-порядку нашого дводенного маршруту.

Першого дня ми вирушили на пошуки цікавих місць із боку Виставкового центру. Лісовою дорогою пішли через Сергієву пустель у Свято-Покровський чоловічий монастир або Голосіївську пустель та купіль Дітка. 18 березня було досить прохолодно, ми вирішили не занурюватися в купелі.

Дорога вела через Сергієву пустель, яка є обгородженим частоколом простіром на одній із гірок. Вхід відкритий. На вході висять іконки. Усередині нікого. У поглибленні з написом “Грот Діви Марії”, виритим у землі, вгадується місце для молитви. На стендах, повз які йшла дорога, знаходяться дитячі (або дорослі аматорські) малюнки з ангелами, різдвяними дзвіночками, дітками. Тут людям вдалося створити особливу атмосферу своєї віри, енергетично чисту. Мені тут було добре і спокійно. З іншого боку пагорба виднілися житла у вигляді куренів, покритих килимами. Може, там і був хтось усередині. Ми нікого не побачили. Лише зустріли одного хлопця внизу біля струмка. Дорога та навігатор привели нас уздовж струмка до ставка Дідорівка з альтанками для відпочинку. Я думаю, що влітку тут буває багато відпочиваючих. Обійшовши ставок ліворуч ми вийшли на дорогу, що веде до монастиря, якою раз у раз їхали автомобілі. Що ж подивимося, навіщо вони туди їдуть.

Свято-Покровський монастир блищав золотими куполами, що вінчали храмові будівлі з нової червоної цегли. Праворуч, не доходячи до входу в основний монастир, було місце перебування і храм, де перепохована Матушка Аліпія. Голосіївська пустель – це скит Києво-Печерської лаври, розташований у лісі на південній околиці Києва. Ченці тут мешкали у XVIII-XIX століттях, а з другої половини ХІХ століття тут знаходилася резиденція Київських митрополитів. У 1950-х - 1960-х роках церкви були розібрані як такі, що не мають художньої цінності. Зараз усі храми тут – це новоділ. Виглядає все красиво, але це не те, що я шукаю у своїх подорожах місцями сили. Я ціную давнину, історію, природні потоки енергії, незвичайні місця, де можна отримати новий досвід. Ми випили гарячого чаю у монастирському кафе. Купили монастирське вино, викликали таксі до метро і швидко та благополучно відбули.

20 березня в день весняного рівнодення ми вирушаємо до Свято-Троїцького Китаєвського монастиря та на історичну гору поряд з ним. Ми приїхали з боку Деміївського автовокзалу маршруткою. Пройшли повз старовинний цвинтар і перед нами відкрилися білі храми Китаївського монастиря. Мене вразила енергетика цього місця – острівець давньої Київської Русі та віри. Місцевість була освоєна людьми ще у 3-2 тисячолітті до нашої ери. На початку XX століття археолог-аматор Ертель висловив припущення, що тут було засновано згадане в арабських джерелах поселення «Куява», яке передувало Києву. Зі сходу та півдня монастир оточений озерами та пагорбами. Один із пагорбів називається Китай-гора. Там знаходяться печери, є археологічний комплекс 9-13 століть – курганний могильник та поселення на березі струмка. Цей комплекс історики ототожнюють із південним форпостом стародавнього Києва – Пересічином. Відповідно і назва «Китаєво» походить швидше за все від слова «Китай», що означає «фортеця». (З сайту http://kitaevo.kv.in.ua/index.php/about/)

У XIV столітті у Китаєві було створено печерний монастир, підпорядкований XVII століттю Києво-Печерському монастирю. Монастир назвали Китаївською пустелею.

Головний храм було закрито. Його відкривають у певні дні та години. Біля нього знаходиться альтанка з мощами Досифеї - жінки, яку за життя вважали за чоловіка. Вона жила у печері всередині гори. Канал святий чинний.

Ми зайшли до маленького храму. Мені захотілося поставити свічки, побути тут. Після храму ми пішли вниз до озер. Благодать - ось те слово, яким я можу найбільш точно охарактеризувати енергетику цього місця. Насипний міст, створений ченцями, переносить нас через спокійні дзеркальні озера у світ Київської Русі та печерних подвижників – до Китаївської гори. Крізь щільні березневі хмари просвічують сонячні промені, відміряючи опівдні та початок руху колеса часу у бік весни. Я рада тому, що в Києві є благодатне місце, з якого починається точка відліку року. Це добрий знак для міста. На горі, суцільно поритій давніми будівлями, ми бачимо входи в печери. Вони закриті. Але й зверху є на що подивитись. Ми йдемо по верху гори і бачимо насипні переходи та поглиблення, яким, як мінімум, кілька століть, а то й більше.

Скільки ж людей жили у печерах у Києві за тисячу років? Хтось йшов у печери не від хорошого життя, а у когось була духовна потреба усамітнитися. І якщо частина з них досягла святості, то місце назавжди нестиме відбиток святого. А коли святих багато, то можна говорити про святу землю. Ось якою землею ми ходимо!

Все путешествия. Отчеты по странам

Киево-Печерская лавра. Киев 23г

Софийский собор. Киев март 23

Купель русалок на Днепре 23

Бельское городище. Гелон и Скифия

Маленькие города Украины-острова прошлого.Ахтырка. Котельва

Легенды и реальности острова Кодацкий

Курган и кромлех в Новоалександровке

Чернигов. Места Силы

Киев. Лысая гора

Білогородка

Лысая гора. Беленькое. Днепр

Арабатская стрелка. Места силы